Одне слово, події 79-річної давнини все більше входять в буття української столиці, а ця до недавнього часу локальна пам’ять точно вписується в столичну й навіть українську пам’ять.
Але ці роковини все ж вимагають прояснити ситуацію із суперечкою двох проєктів меморіалізації. Хоча б тому, що питання це поставатиме під час усіх жалобних церемоній. Нагадаємо, що існує розроблений українськими істориками державний проєкт комплексної меморіалізації Бабиного Яру, який прагне гідно вшанувати пам’ять про всі жертви цього трагічного місця
Вибухи на Хрещатику 24 вересня, влаштовані радянською диверсійною групою В. Карташова, нацисти приписали євреям. Це і стало формальним приводом для масових розстрілів – але аж ніяк не справжньою причиною.
За десять днів перед цим, 19 вересня 1941 року, до Києва увійшли війська 6-ї німецької армії під командуванням генерал-фельдмаршала фон Рейхенау. Вони рухалися в напрямку Хрещатика двома колонами – вулицями Кирилівською та Великою Васильківською. Гітлерівці вбивали євреїв і до Бабиного Яру. Проте саме Київ став першим у Європі містом, де знищили всю єврейську громаду.
Одразу над євреями згустилися хмари: окупанти брутально чіплялися до них на вулицях, декого вбили.
Ніхто з киян ще не знав, що двома місяцями раніше, в липні, рейхсмаршал Ґерінґ видав директиву про розроблення заходів щодо "остаточного вирішення єврейського питання в Європі". Йшлося про поголовне винищення єврейського народу. Нікому також не спадало на думку, що саме Києву доведеться першим випробувати на собі оте "вирішення".
Комментарии
Отправить комментарий