Кожного року 22 червня країна вшановує пам'ять жертв війни. Цей день став фатальним для кожного… Для тих, хто пішов, і не повернувся. Для тих, хто залишився без батька, сина, чоловіка, брата… Для тих, в кого доля склалася за іншим сценарієм. Все могло б бути інакше. Але цей день пройдений і увіковічений в історії.
Усі ми знаємо, що на долю України припали чи не найстрашніші випробовування у роки радянсько-німецької війни. Не тільки люди потерпали від ударів бомбардування, обстрілу, жорстоких катувань, але і наша рідна земля відчула на собі біль втрати. Скільки було пошкоджено, знищено та вивезено пам’яток історії, археології, архітектури, монументального мистецтва. Щось вдалося відбудувати, відродити, а щось та когось врятувати і повернути додому ми були вже не в силі.
Тому, наш обов’язок – навіки зберегти світлу пам'ять про тих, хто боровся за перемогу у цій жахливій війні. І вічна пам'ять тим, хто загинув від рук нацизму.
Комментарии
Отправить комментарий